Новелла "Честь"

Дисклеймер

Всі персонажі є вигаданими і будь-який збіг із людьми, що живуть нині чи жили в минулому, випадковий. Автор ні в якому разі не намагається розпалювати ворожнечу. Твір є новелою, яка являє собою політичну карикатуру сьогодення.

Честь

Дія відбувається у 2044 році

 

Кабінет президента

Звіт Пєскова Путіну від 25.04.2044

Добрий день, Володимире Володимировичу! На сьогоднішній день стан на сході України нестабільний уже як 30 років і змін найближчим часом не очікується! Я вас надзвичайно поважаю, але все ж попрошу прийняти якісь міри, оскільки наступний пакет санкцій не змусить себе чекати. А станом на 01.04.2044 нафти раціонального видобутку вистачить приблизно на 13-14 місяців.

Ваш покірний слуга
Дмитро Сергійович Пєсков

  

Лондон

Зустріч Президентів Росії і США 26.04.2044

…

    – Ні, –  рішуче заперечив Путін у відповідь Є на запитання чи є російські війська на сході України. – І ніколи не було, ваші твердження повністю безпідставні. Ми тут сьогодні зібралися не про Україну розмовляти, хай зі своїми внутрішніми проблемами і громадянськими війнами розбираються власноруч.

…

Літак до Москви

Ніч на 27.04.2044

Пролітаючи над Мінськом на президентському літаку десятих років, що створює викидів як кілька європейських міст. У кімнату, де міцно дрімав вождь, повільно, з повагою, зайшов лікар. Путін, повільно розплющивши очі, одразу зрозумів навіщо той прийшов у такий пізній час. Голова у старця боліла щодня і тільки сильні ліки, нелегальні на території держави, могли стримати цю кару небесну. З доставкою цих ліків проблем не було, але те, що викликало цей біль, непокоїло не лише Володю, а й всіх його прибічників.

 

 

 

Кабінет президента

27.04.2044

Зазвичай поруч з хворими такого рівня завжди йде навчений помічник, але не сьогодні. Сам, не кваплячись на своєму візку, Правитель під’їхав до столу, що стояв у одинокій залі надзвичайного розміру, дістав книгу.

Біблія

Почав читати молитви. Витратив на це з годину свого часу. Його зморшкувата рука відкрила шухляду столу і дістала маленький кейс. В ньому був лиш мікрофон і кілька кнопок. Промовивши кілька фраз, старець закрив предмет схожий на музичну скриньку. Повільно зрушивши і думаючи, яка його улюблена книга, він під’їхав до книжкової шафи.

Годину після

Світові новини

Переклад з різних мов

 

“Невідомі вибухи сталися по всій території Росії”

 

“Вибухи невідомого походження продовжуються по свій території Російської Федерації”

 

“Світові лідери звинувачують Америку”

 

“Президент Америки виступив із заявою про непричетність до недавніх подій у східній Європі”

 

“Сила нещодавніх вибухів ще досі невідома”

 

“Китай фіксує сильну кількість радіації по всій території країни”

 

“З Росією не можуть налагодити зв’язок”

* * *

Минуло 372 дні

Згадуючи де поклав ліки проти головного болю, лисий старець поглянув на календар… Його старе серце ледве витримало таке потрясіння. Промовив він ледь чутним голосом: “ Скільки часу… Скільки людей… Діти, хлопці й дівчата… Жінки й чоловіки… заради чого? ” Старець, ледве стримуючи сльози, почав збиратись до вилазки. Рішуче наповнив сумку всім необхідним, речей у нього було вдосталь, лише сили не вистачало. Вже майже почав деконсервацію кімнати, проте згадав, що забув протигаз; проїхав через всю кімнату за маскою і через годину пошуків фільтрів, з рішучим лицем, почав вводити щось на клавіатурі, що була біля дверей бункера. Не пройшло й години – двері були відчинені. Помчавши з радості до нової картинки, яку вже не бачив рік, згадав, що потрібно піднятися по східцях на поверх вище, був лише один маршрут до дверей ззовні. Звісно, на колясці і в 90 років це не просто, але служба в КДБ дає свої плоди. Зібравши силу в руках, карабін, що був на сумці і мотузку, що лежала поряд, він спробував закинути карабін за перило навпроти. Не зміг він це зробити з першого разу, спробував причепити на карабін якийсь камінь щоб конструкція стала важчою і з другої спроби йому вдалось зробити зачеп. Довго тривав процес підняття, але спогади, які знову і знову підбадьорювали дідугана, не давали сходам жодного шансу його побороти. Після цієї естафети був коридор. Коридор довгий і гарний, але було щось, що не давало Володимиру спокою. “Ніколи тут не було так тихо… занадто тихо…” – промовив він.

Під’їхавши, став у центрі Червоної площі.

Взяв в руки якийсь папірець схожий на фото якогось старого чоловіка.

Путін встав, через силу, через біль, через самого себе, але він встав.

Протягнувши одну руку до скроні щоб віддати честь, а іншу – до лиця щоб розглянути годинник, він промовив: “9 травня, Ніхто не забутий, ніщо не забуте!”

Сльоза впала на пусту, зруйновану, радіаційно-активну Червону площу…

Автор Ярослав Мостовий

Редакторка Вікторія Мостова